Друга неділя Великого Посту – правдивий піст мав би сприяти нам у позбавленні обайдужіння і розслабленості

Євангеліє від Марка 2, 1-12

Коли ж по кількох днях Ісус прибув до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом. І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи». А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: «І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?» Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони собі таке думають, до них і каже: «Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? Що легше – сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – мовить до розслабленого: 11 Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому». 12 Устав той – і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: «Ніколи ми такого не бачили!»

У другу неділю Великого посту Церква пропонує вірним до роздуми євангельський текст про оздоровлення розслабленого. У Євангеліях є чимало згадок про чудесні оздоровлення недужих. Чому ж саме це чудо Церква ставить нам перед очі в кінці другої седмиці передпасхального посту? Мабуть тому, що євангельський розслаблений являє кожному з нас нашу власну розслабленість духовну, нашу оспалість і байдужість до руху, до духовного поступу.

Правдивий піст мав би сприяти нам у позбавленні духовного обайдужіння і розслабленості. Євангельського розслабленого друзі через тисняву народу спускають через отвір у стелі до стіп Христа. Такими нашими друзями можуть стати молитва, піст, милостиня, які долатимуть тисняву гріхів, пристрастей, осудів, щоб опустити нас із вершин нерозуму до стіп Христа.

Господь перш, ніж оздоровити розслабленість тілесну, звільняє недужого од його розслабленого стану духовного. Так само і ми повинні у цей великий і святий піст отримати від Христа відпущення наших гріхів. Бог уже простив нам, але ми не отримаємо цього прощення, доки не наблизимось у своїй немочі до Господа, присутнього в Таїнствах Церкви. Опісля слідує оздоровлення тілесне. Христос явно дає зрозуміти книжникам, що судили Його у своїх серцях, що відпущення гріхів є у Його владі, оскільки, якщо б не діяв Він Божою силою, не зміг би підняти на ноги віддавна розслабленого.

Христос як Бог відпускає гріхи і як Бог возводить із постелі немочі. Так само і кожного з нас Господь хоче підвести з ложа беззаконня, гріха, немочі духовної і тілесної. Проте ми не довіряємо Йому, вважаємо Його недоступним, бо нема як приступити до Нього. Ми не трудимося, щоб знайти шлях, не розбираємо стелі, адже сприймаємо це понаднормовим зусиллям. Великий піст покликаний розбудити у нас прагнення Бога, пильний і наполегливий пошук зустрічі з Ним крізь натовпи, стіни, стелі, крізь розслабленість, духовну і тілесну, крізь насмішки і осуд, крізь усе, що не є Богом.

Друга неділя посту ставить нам перед очі також постать святителя Григорія Палами, візантійського святого, що жив на перетині ХІІІ-ХІV ст. Згадуємо про нього у другу неділю посту як про святця, що своїм вченням намагався заохотити вірних до невпинної і глибокої молитви, щоб вона постійно наповнювала єство людини і щоб зрештою поєднала з Богом вже тут, на землі.

Марія Ярема

https://www.ukr-parafia-roma.it