Царю небесний

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Дух Святий, Який зійшов на апостолів у день П’ятидесятниці, а на кожного з нас у Тайні Миропомазання, є Царем небесним, що царює з Отцем і Сином на віки. Йому як Цареві від нас належиться усякий послух та слава. Але не є Він подібним до земного царя, що гнітить всевладдям слуг своїх, лякає їх своєю потугою, розпоряджається ними до вподоби. Він – Утішитель благий, Той, Хто потішає нас у журбах та печалях житейських, Хто дає силу та радість перемагати труднощі, Хто оживотворяє і надихає.

Духа Святого звемо Духом істини. Він свідчить істину і наповнює нею тих, хто Його слухають. У книзі Діянь Апостолів чуємо, що Дух провадив, навчав, говорив, сходив, тобто був реально і повсякчасно присутнім у Своїй Церкві. Так є і по сьогодні та буде до кінця віку. Однак на відміну від апостольських часів, ми часто не чуємо Духа і не знаємо, куди Він велить нам іти. Часто не чуємо істини, бо не живемо нею. Щоб чути голос Того, Хто свідчить істину, потрібно хотіти жити у правді.

Дух Святий всюди є і все наповняє. Все живе у Ньому, все Ним існує. Без Духа, Який дає життя, неможливо бути живим. Не потрібно плутати всюдиприсутність Духа Святого з вірою в те, що усе є Божественним, уся природа є Богом. Бог держить усю вселенну і всю природу в ній при існуванні, але Він не є змішаний з нею, ані не розчиняється у ній. Дух оживотворяє світ, але не є від світу.

Святого Духа звемо скарбом дібр і життя подателем. Усі добра, усякий добрий дар, що від Отця походить, дається нам Духом через Сина. Незчисленні дари і ласки, наче великий скарб, має Дух і роздає щедро тим, хто прагне. Між тими дарами і саме життя подає нам як Той, хто все оживотворяє.

Нехай прийде Святий Дух і вселиться в нас, нехай очистить нас від усякої скверни, нехай спасе душі наші. Нехай Ним буде повне життя кожного з нас, християн, що Ним помазані. Нехай у Ньому живемо і рухаємося, щоб чути нам голос істини та сповнятись нею, щоб бути утішеними і повними всякого добра, щоб жити не духом світу, але у Святому Дусі.

P.S. У часі між Пасхою Господньою та П’ятидесятницею не молимося молитви Царю небесний. Це пов’язано з очікуванням Церкви на зіслання Святого Духа. До Вознесення молимося замість Царю небесний тропар Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував (тричі), тоді як між Вознесенням та П’ятидесятницею просто опускаємо молитву Царю небесний, яку в особливо торжественний спосіб співаємо на саме свято Зіслання Святого Духа та після нього.

Звісно, Дух Святий присутній у Своїй Церкві завжди. Він не є відсутнім у періоді від Пасхи до П’ятидесятниці, коли ми очікуємо свята Зіслання. Однак, опускаючи молитву Царю небесний у цьому періоді, ми відчуваємо інтенсивніше очікування Духа та стаємося причасними очікуванню Апостолів. Кожне християнське свято є не стільки спогадом історичної події спасення, як участю у ній. Таким чином і ми кожного року беремо участь в очікуванні Зіслання Святого Духа.

Марія Ярема   www.ukr-parafia-roma.it